підохочувати
ПІДОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., кого, що і без прям. дод.
1. Трохи, злегка заохочувати.
Він було Івася й підохочує: “Ану-ну, синку! учися змалу: на старість – як нахідка буде!” (Панас Мирний);
Підохочує [Байда] і молодят братися за ключі, не стояти, не спостерігати, а докопуватися до найдрібніших причин усіляких неполадок механізму (Д. Бедзик);
Не тільки почуття дружби до Лари підохотило її повернутися до лабораторії. Порахуватися з Каргатом за ранок, – от чого їй хотілось (Ю. Шовкопляс);
Ці слова так підохотили Сидора Івановича, що він хотів сказати ще щось (С. Добровольський).
2. Те саме, що підмовля́ти.
[Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? За віщо брат рідний підохочує батька й матір проти мене? (М. Кропивницький);
Бабенко, як і завжди, знав, що робив: треба було підохотити Дмитра Івановича до нових, активніших наскоків на Турбая (М. Руденко).
Значення в інших словниках
- підохочувати — підохо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підохочувати — Заохочувати, додавати <�піддавати> охоти, с. ПІДБУРЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
- підохочувати — див. підбурювати; радити Словник синонімів Вусика
- підохочувати — -ую, -уєш, недок., підохотити, -очу, -отиш, док., перех. і без додатка. 1》 Трохи, злегка заохочувати. 2》 Те саме, що підмовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підохочувати — Заохочувати, заохотити, позаохочувати, зохочувати, зохотити, позохочувати, див. підговорювати, агітувати, приохочувати Словник чужослів Павло Штепа
- підохочувати — ЗАОХО́ЧУВАТИ (спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами — переконанням, похвалою, нагородою і т. ін.), ПРИОХО́ЧУВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ОХО́ТИТИ рідко; ПІДОХО́ЧУВАТИ (трохи, злегка); СТИМУЛЮВА́ТИ (спонукати до прискорення, поліпшення і т. ін. Словник синонімів української мови
- підохочувати — Підохо́чувати, -хо́чую, -хо́чуєш; підохо́тити, -хо́чу, -хо́тиш, -хо́тять; підохо́ть, -хо́тьмо, -хо́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підохочувати — ПІДОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДОХО́ТИТИ, о́чу, о́тиш, док., перех. і без додатка. 1. Трохи, злегка заохочувати. Він було Івася й підохочує: «Ану-ну, синку! учися змалу: на старість — як нахідка буде!... Словник української мови в 11 томах
- підохочувати — Підохо́чувати, -чую, -єш сов. в. підохо́тити, -чу, -тиш, гл. Придавать, придать охоты, желанія. Мене се підохотить. Г. Барв. 230. Мир. Пов. І. 146. Я ж його всяк було підохочую добре й вірно служити. Г. Барв. 245. Словник української мови Грінченка