1. Словник української мови у 20 томах

підпертя

ПІДПЕРТЯ́, я́, с., розм.

Те саме, що підпо́ра.

Чайка раптом згадав, що в Німеччині вже вибухнула революція... – Отже, гетьману треба шукати собі десь певнішого підпертя: німецький багнет, до того ж – подоланий, диви, й зрадить, – міркував далі Чайка (Д. Бузько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпертя — підпертя́ іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підпертя — див. основа; підпора Словник синонімів Вусика
  3. підпертя — -я, с., розм. Те саме, що підпора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підпертя — ПІДПО́РА (предмет, яким підпирають що-небудь), ПІДПІ́РКА, ОПО́РА, ПІДПЕРТЯ́ розм., ПІДСТА́ВКА розм.; ПРИСІ́ШОК розм. (дерев'яна); ПІДКІ́С спец. (брус, який ставлять навскоси). Словник синонімів української мови
  5. підпертя — Підпертя́, -тя́, -тю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підпертя — ПІДПЕРТЯ́, я́, с., розм. Те саме, що підпо́ра. Словник української мови в 11 томах
  7. підпертя — Підпертя, -тя с. Поддержка, помощь. На підпертя його убозтва. Словник української мови Грінченка