підпертя
ПІДПО́РА (предмет, яким підпирають що-небудь), ПІДПІ́РКА, ОПО́РА, ПІДПЕРТЯ́ розм., ПІДСТА́ВКА розм.; ПРИСІ́ШОК розм. (дерев'яна); ПІДКІ́С спец. (брус, який ставлять навскоси). Проходячи повз дерева, Плетенецький то виправляв підпору, то зривав соковитий плід (З. Тулуб); Сад був великий і родив через рік. Гілля лягало на конюшинище, вдавлювало в землю дубові підпірки (В. Дрозд); Жахливий холод, мерзлі ґрунти, розсуваються тимчасові опори з шпал (І. Ле і О. Левада); Рушниць на все село було тільки дві, з кремінцями, з підставками і з перехрестями, щоб їх ставити (М. Грушевський); На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами (П. Колесник); Внизу підверстаччя бажано встановити два підкоси, які нададуть верстаку більшої стійкості (з журналу).
Значення в інших словниках
- підпертя — підпертя́ іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- підпертя — див. основа; підпора Словник синонімів Вусика
- підпертя — -я, с., розм. Те саме, що підпора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпертя — ПІДПЕРТЯ́, я́, с., розм. Те саме, що підпо́ра. Чайка раптом згадав, що в Німеччині вже вибухнула революція... – Отже, гетьману треба шукати собі десь певнішого підпертя: німецький багнет, до того ж – подоланий, диви, й зрадить, – міркував далі Чайка (Д. Бузько). Словник української мови у 20 томах
- підпертя — Підпертя́, -тя́, -тю́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підпертя — ПІДПЕРТЯ́, я́, с., розм. Те саме, що підпо́ра. Словник української мови в 11 томах
- підпертя — Підпертя, -тя с. Поддержка, помощь. На підпертя його убозтва. Словник української мови Грінченка