1. Словник української мови у 20 томах

підпряжний

ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́.

1. Той, якого підпрягають.

Підпряжний кінь.

2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпряжний — підпряжни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. підпряжний — -а, -е. 1》 Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2》 у знач. ім. підпряжний, -ного, ч.; підпряжна, -ної, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч із борозенним для підмоги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпряжний — ПІДПРЯЖНИ́Й прикм. і ім. (про коня, якого підпрягають збоку від голобель), ПРИСТЯЖНИ́Й, ПРИПРЯЖНИ́Й, ОРЧИКО́ВИЙ, БОКОВИ́Й, ПІДРУ́ЧНИЙ (також про вола); БИЧОВИ́Й (підпряжений тимчасово на допомогу). Словник синонімів української мови
  4. підпряжний — ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги. Словник української мови в 11 томах