1. Словник синонімів української мови

підпряжний

ПІДПРЯЖНИ́Й прикм. і ім. (про коня, якого підпрягають збоку від голобель), ПРИСТЯЖНИ́Й, ПРИПРЯЖНИ́Й, ОРЧИКО́ВИЙ, БОКОВИ́Й, ПІДРУ́ЧНИЙ (також про вола); БИЧОВИ́Й (підпряжений тимчасово на допомогу). — Яка то супряга буде, коли один, борозний, надриватиметься в возі, а другий, підпряжний, лиш торохтітиме орчиком? (Д. Прилюк); Пристяжні, закусивши вудила, вигинають в різні боки наче вилиті з металу шиї, скачуть, виграючи м'язами (І. Цюпа); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпряжний — підпряжни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. підпряжний — -а, -е. 1》 Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2》 у знач. ім. підпряжний, -ного, ч.; підпряжна, -ної, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч із борозенним для підмоги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підпряжний — ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги. Словник української мови у 20 томах
  4. підпряжний — ПІДПРЯЖНИ́Й, а́, е́. 1. Той, якого підпрягають. Підпряжний кінь. 2. у знач. ім. підпряжни́й, но́го, ч.; підпряжна́, но́ї, ж. Кінь або кобила, яких запрягають поруч з борозенним для підмоги. Словник української мови в 11 томах