підриватися

ПІДРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПІДІРВА́ТИСЯ, підірву́ся, піді́рве́шся, док.

1. Гинути або руйнуватися від вибуху.

– Як ідуть тут кілька полків маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії майор. Або з'їжджай на узбіччя та підривайся на мінах, або чешися батогами з іншими їздовими, щоб пропустили (О. Гончар);

Катер підірвався на міні (Д. Ткач).

2. перен. Послаблюватися від чого-небудь.

Авторитет підривається;

// Втрачатися, позбуватися (про здоров'я, сили і т. ін.).

Здоров'я підривається;

// перев. док., розм. Пошкодити собі внутрішні органи від надмірного зусилля, натуги.

– Якби взяти заступом поза тим .. горбом попід самим тином, – сказав Кайдаш .. – Коли б ти знав, то я вже через його [горб] підірвався: мене вже поруха взяла (І. Нечуй-Левицький);

Підірвався він на панській роботі, щось пошкодив усередині (І. Цюпа);

– Марусю, не хапай сама лантуха, бо підірвешся (О. Копиленко).

3. тільки недок. Пас. до підрива́ти¹ 1, 2.

Реальними наслідками було хіба лише те, що їх невеличкий маєток львівськими видатками дуже підірвався (Н. Кобринська).

ПІДРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПІДРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Риючи спіднизу або збоку землю, проникати куди-небудь.

На городі їжачок Смикав з грядки Бурячок .. Підривався Під боки, Та не зрушився Ніяк З ґрунту Капосний буряк (М. Стельмах);

Кількох юнаків, що пробували підритись під колючим дротом й втекти на волю, жандарми вбили на місці (С. Скляренко).

2. перен., під кого, розм. Підступними діями, інтригами шкодити кому-небудь; підкопуватися.

– Ходять [люди] кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати... (Панас Мирний);

Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду. Ніби рив десь нору перед тим, як завітати до свого директора. – Цей підриється хоч під кого, – з огидою думала Вероніка (П. Загребельний).