підручний
ПІДРУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою.
Там же [над постіллю] висіли його луки, мечі й інша підручна зброя (І. Франко);
На цей раз він [полк] мав переправлятися підручними засобами (О. Гончар);
За митрополита Петра Могили з'явився знаменитий Катехизис “Ісповідання віри”, що був ухвалений Собором 1640-го року і виданий (скорочено) 1645 р. Це наше “Ісповідання” стало символічною книгою для всього православного сходу, й було підручною книгою навіть у Москві до 1867 р., до відомого Катехизиса митрополита Філарета (з наук. літ.).
2. Який виконує підсобну роботу.
Коли Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари, вона кожного дня з лабораторії приходила брати пробу сталі (С. Чорнобривець);
Учні школи влітку не йшли на канікули, працювали підручними ковалями й слюсарями (В. Минко);
// у знач. ім. підру́чний, ного, ч.; підру́чна, ної, ж. Людина, яка допомагає, подає підтримку кому-небудь у чомусь.
Власне, мені нічого приказувати, бо за мене приказали мої підручні, мої прекрасні підручні, які зараз шумлять, як музика, за дверима мого кабінету (М. Хвильовий);
– Тільки глядіть, бешкету не чиніть, – гукнув услід козакам городничий і почав розпитувати підручного про інші справи в місті (з переказу);
// у знач. ім. підру́чний, ного, ч.; підру́чна, ної, ж. Людина, яка виконує підсобну роботу.
На весіллі у Ксеньки Росохи була вона за підручну кухарці (Ірина Вільде);
В сусідній кімнаті мешкали продавець бляшаних виробів з підручним (Ю. Хорунжий);
Життя в рибінспекторів відважне та ризиковане .. Порфира ніщо б не злякало, без вагання пішов би до дядька Івана в підручні, якби той згодився взяти (О. Гончар);
// зневажл. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах.
Винен [у війні] зовсім не народ, винна ідеологія, винні фашисти і їхні підручні – есесівці, гестапо, СД і решта гітлерівських “інститутів” (П. Загребельний).
3. заст. Підлеглий (у 1, 2 знач.).
Прийшов член земської управи, капітан Селезньов, .. Хведір Гаврилович Книш – йому підручний (Панас Мирний);
Мовчать підручні вояки Івана Болотникова, в підлогу дивляться (Іван Ле);
У князівських оселищах княжі підручні – ті ж самі бояри, іменем князя розправлялися (А. Хижняк).
4. Запряжений з лівого боку у парі з борозенним (про коня або вола).
Іван мав намір усю вину за цю пригоду звалити на них [коней]. Особливо на підручну, бо вона ніколи не держиться дороги (Л. Мартович);
З усієї сили тне Максим Бортняк батогом підручну кобилу, потім – борозну і чує, як враз із цими ударами гостро закололо щось у серці (В. Бабляк);
Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги, (М. Томчаній).
5. рідко. Який використовують як підручник (у 1 знач.); навчальний.
Вищі учбові заклади України ще не повністю забезпечені підручною літературою з словесного і музичного фольклору (з наук. літ.);
На Вкраїні написано було багато книжок, що стали науковими підвалинами не тільки в самій Україні, але й по всьому слов'янському світові. “Синопсис” 1674 р. Інокентія Гизеля .. був там підручною шкільною книжкою до самого XIX віку (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- підручний — Підданий, підопічний; (реґіоналізм) Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої шкоди. [ЗБ 85]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
- підручний — підру́чний 1 прикметник який перебуває поряд, прід рукою підру́чний 2 іменник чоловічого роду, істота помічник Орфографічний словник української мови
- підручний — ЯК ІМ. помічник, прв. зн. поплічник, р. підручник; (коваль) ок. спомагавчий, сов. підсобний; (матеріял) ШК. навчальний, допоміжний; (кінь) орчиковий, підпряжний; ІСТ. підлеглий; пор. ПОМІЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
- підручний — -а, -е. 1》 Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. 2》 Який виконує підсобну роботу. || у знач. ім. підручний, -ного, ч.; підручна, -ної, ж. Людина, яка допомагає, подає підтримку кому-небудь у чомусь. || у знач. ім. підручний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
- підручний — НАВЧА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з навчанням у школі, вузах, на курсах і т. ін.); АКАДЕМІ́ЧНИЙ (про час, навантаження); ПІДРУ́ЧНИЙ (про літературу). Навчальний процес; Навчальна програма; Навчальний рік; — Ви маєте на розв'язання задачі дві академічні години (О. Словник синонімів української мови
- підручний — Підру́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підручний — ПІДРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. Там же [над постіллю] висіли його луки, мечі й інша підручна зброя (Фр., VI, 1951, 75); На цей раз він [полк] мав переправлятися підручними засобами (Гончар, III, 1959, 342). Словник української мови в 11 томах
- підручний — Підручний, -а, -е 1) Подвластный, подчиненный. 2) О конѣ, волѣ: запряженный съ лѣвой стороны. Kolb. I. 65. КС. 1898. VII. 44. Борозного бий, а підручний і так почує. Фр. Пр. 109. 3) Одинъ изъ играющихъ въ карточную игру хвиль. КС. 1887. VI. 468. Словник української мови Грінченка