підручний

Значення в інших словниках

1. підручний — Підданий, підопічний; (реґіоналізм) Опікун береже свого підручного від ворога і від усякої шкоди. [ЗБ 85]; [ВЛ] Словник з творів Івана Франка
2. підручний — підру́чний 1 прикметник який перебуває поряд, прід рукою підру́чний 2 іменник чоловічого роду, істота помічник Орфографічний словник української мови
3. підручний — -а, -е. 1》 Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. 2》 Який виконує підсобну роботу. || у знач. ім. підручний, -ного, ч.; підручна, -ної, ж. Людина, яка допомагає, подає підтримку кому-небудь у чомусь. || у знач. ім. підручний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підручний — ПІДРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. Там же [над постіллю] висіли його луки, мечі й інша підручна зброя (І. Франко); На цей раз він [полк] мав переправлятися підручними засобами (О. Словник української мови у 20 томах
5. підручний — НАВЧА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з навчанням у школі, вузах, на курсах і т. ін.); АКАДЕМІ́ЧНИЙ (про час, навантаження); ПІДРУ́ЧНИЙ (про літературу). Навчальний процес; Навчальна програма; Навчальний рік; — Ви маєте на розв'язання задачі дві академічні години (О. Словник синонімів української мови
6. підручний — Підру́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підручний — ПІДРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. Там же [над постіллю] висіли його луки, мечі й інша підручна зброя (Фр., VI, 1951, 75); На цей раз він [полк] мав переправлятися підручними засобами (Гончар, III, 1959, 342). Словник української мови в 11 томах
8. підручний — Підручний, -а, -е 1) Подвластный, подчиненный. 2) О конѣ, волѣ: запряженный съ лѣвой стороны. Kolb. I. 65. КС. 1898. VII. 44. Борозного бий, а підручний і так почує. Фр. Пр. 109. 3) Одинъ изъ играющихъ въ карточную игру хвиль. КС. 1887. VI. 468. Словник української мови Грінченка