підсвистувати

ПІДСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш, док.

1. Свистіти в такт, лад, супроводжуючи свистом якісь звуки.

Затенькала синичка. Станко задер голову й почав ловко підсвистувати (П. Панч);

Неструнким співам підпилих по-хлопчачому зухвало підсвистують іволги (І. Волошин);

Хтось ляскає в долоні, інший підсвистує, а Чопик невисоким, але чистим тенором заспівав (Є. Доломан).

2. що і без прям. дод. Видавати тихий свист, свистом відтворювати якусь мелодію; насвистувати.

Незабаром під хатиною опинився Невеличкий, підсвистуючи якусь .. пісеньку (І. Франко);

Навіть Юрчик не чіпав Марусяка, лиш їхав собі ззаду та підсвистував (Г. Хоткевич);

// Утворювати звуки, подібні до свисту.

Бекеша бринькає на балалайці, а Саквояж підсвистує на флейті (І. Микитенко);

// Підкликати або заохочувати до чого-небудь легким свистом.

Ось Метелиця [собака] ввійшла в річку, припала до .. води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував, заохочуючи тварину (А. Шиян);

На подвір'я він [вартовий] вискочив саме вчасно: десь із потойбік муру вже хтось підсвистував знайомим комишанським свистом. .. не інакше товаришочки прийшли провідати свого знедоленого ватажка (О. Гончар).

3. Час від часу свистіти, рухаючись у повітрі (звичайно про кулю, снаряд).

Кулі все ще підсвистували над капітановою головою (П. Панч);

// Час від часу утворювати схожі на свист звуки (про вітер).

На горищі будинку пронизливо підсвистував вітер (І. Волошин).