підсвистувати

ПІДСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш, док.

1. неперех. Свистіти в такт, лад, супроводжуючи свистом якісь звуки.

Затенькала синичка. Станко задер голову й почав ловко підсвистувати (Панч, Ерік.., 1950, 57);

Неструнким співам підпилих по-хлопчачому зухвало підсвистують іволги (Вол., Місячне срібло, 1961, 173).

2. перех. і неперех. Видавати тихий свист, свистом відтворювати якусь мелодію; насвистувати.

Незабаром під хатиною опинився Невеличкий, підсвистуючи якусь гайдамацьку пісеньку (Фр., V, 1951, 86);

Навіть Юрчик не чіпав Марусяка, лиш їхав собі ззаду та підсвистував (Хотк., II, 1966, 225);

// Утворювати звуки, подібні до свисту.

Бекеша бринькає на балалайці, а Саквояж підсвистує на флейті (Мик., І, 1957, 177);

// неперех. Підкликати або заохочувати до чого-небудь легким свистом.

Ось Метелиця [собака] ввійшла в річку, припала до.. води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував, заохочуючи тварину (Шиян, Баланда, 1957, 242).

3. неперех. Час від часу свистіти, рухаючись у повітрі (звичайно про кулю, снаряд).

Кулі все ще підсвистували над капітановою головою (Панч, І, 1956, 154);

// Час від часу утворювати схожі на свист звуки (про вітер).

На горищі будинку пронизливо підсвистував вітер (Вол., Місячне срібло, 1961, 311).