підслідчий

ПІДСЛІ́ДЧИЙ, а, е, юр.

Признач. для тих, хто перебуває під слідством.

В кімнату нечутно входить вартовий з автоматом. – В підслідчу камеру! – наказує Геллефорт. Тамара виходить з вартовим (А. Хижняк);

В травні 1903 року Микишу заарештували: тринадцять місяців (до свого повноліття) він просидів у полтавській підслідчій тюрмі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me