підсмикувати
ПІДСМИ́КУВАТИ, ую, уєш і ПІДСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСМИ́КАТИ, підсми́каю, підсми́каєш і рідше підсми́чу, підсми́чеш, док., що.
Смикаючи, піднімати трохи вище.
Затискуючи в руках автомати й карабіни, підсмикуючи на ходу залізні диски й патронташі, що висіли на поясах, вони летіли за Вихором ходами сполучення до своїх окопчиків (В. Кучер);
Боти з височенькими халявками Раї доводилося підсмикувати рукою, щоб не спадали вони з черевиків (П. Автомонов);
// Підбирати, підсувати під що-небудь нижні краї, кінці, поли чогось; підтикати.
Мар'я мовчки прибиралася, підбирала свою розкуйдану косу, підсмикала пом'яту спідницю (Панас Мирний);
// Різким рухом піднімати, підбирати, стуляти і т. ін. (частини тіла).
– Щастя, як і горя, в решеті не сховаєш, – сказала Олександрівна, підсмикуючи тонкі чорні губи (Л. Первомайський);
Не вклонявся [Замула] зустрічному, а якось по-конячому підсмикував свою голову знизу догори (І. Волошин).
Значення в інших словниках
- підсмикувати — підсми́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підсмикувати — див. рвати; тягти Словник синонімів Вусика
- підсмикувати — -ую, -уєш і підсмикати, -аю, -аєш, недок., підсмикати, підсмикаю, підсмикаєш і рідше підсмичу, підсмичеш, док., перех. Смикаючи, піднімати трохи вище. || Підбирати, підсувати під що-небудь нижні краї, кінці, поли чогось; підтикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підсмикувати — ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док. Словник синонімів української мови
- підсмикувати — ПІДСМИ́КУВАТИ, ую, уєш і ПІДСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСМИ́КАТИ, підсми́каю, підсми́каєш і рідше підсми́чу, підсми́чеш, док., перех. Смикаючи, піднімати трохи вище. Словник української мови в 11 томах