підсусідок
ПІДСУСІ́ДОК, дка, ч.
До 1917 р. в Україні – безземельний селянин, що проживав у чужому будинку.
Недовго сидів Іван Уласович: забрав усіх з худобою, бо вони жили підсусідками, та й повіз до себе (О. Стороженко);
В Острі існувала також значна група збіднілих або розорених господарів, що жили по дворах, – це бобилі або підсусідки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підсусідок — -дка, ч. У дореволюційній Росії та в Україні – безземельний селянин, що проживав у чужому будинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підсусідок — ПІДСУСІ́ДОК, дка, чол. У дореволюційній Росії та на Україні — безземельний селянин, що проживав у чужому будинку. Недовго сидів Іван Уласович: забрав усіх з худобою, бо вони жили під сусідками, та й повіз до себе (Олекса Стороженко, I, 1957, 143)... Словник української мови в 11 томах
- підсусідок — Підсусідок, -дка м. Безземельный крестьянинъ, живущій въ чужомъ домѣ. Сим. 195 ( = хата. 175) см. сусіда 2. Словник української мови Грінченка