підсусідок
ПІДСУСІ́ДОК, дка, чол. У дореволюційній Росії та на Україні — безземельний селянин, що проживав у чужому будинку.
Недовго сидів Іван Уласович: забрав усіх з худобою, бо вони жили під сусідками, та й повіз до себе (Олекса Стороженко, I, 1957, 143);
В Острі існувала також значна група збіднілих або розорених господарів, що жили по дворах, — це бобилі або підсусідки (Народна творчість та етнографія, 3, 1958, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підсусідок — -дка, ч. У дореволюційній Росії та в Україні – безземельний селянин, що проживав у чужому будинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підсусідок — ПІДСУСІ́ДОК, дка, ч. До 1917 р. в Україні – безземельний селянин, що проживав у чужому будинку. Недовго сидів Іван Уласович: забрав усіх з худобою, бо вони жили підсусідками, та й повіз до себе (О. Словник української мови у 20 томах
- підсусідок — Підсусідок, -дка м. Безземельный крестьянинъ, живущій въ чужомъ домѣ. Сим. 195 ( = хата. 175) см. сусіда 2. Словник української мови Грінченка