підупалий
ПІДУПА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до підупа́сти.
Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (В. Кучер);
Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (А. Хорунжий).
2. у знач. прикм. Фізично слабіший, позбавлений минулої сили, міцності.
Підупале здоров'я [Т. Шевченка] давалося взнаки (П. Колесник);
// Якому властива втрата бадьорості, надії на що-небудь.
– Господарюйте в комісії та дух підупалий у будівельників розвійте (Іван Ле);
Старався [Федір Пилипович] .. підтримати підупалий настрій невеличкої тепер Кухтиної сім'ї (А. Іщук);
// у знач. ім. підупа́лий, лого, ч.; підупа́ла, лої, ж. Людина, яка почала втрачати душевний спокій, рівновагу.
– Чи у твоїм доробку хоч одна Сторінка є, що кров'ю обкипіла, Що підживляла змучених в бою І в праці підупалих бадьорила? (М. Рильський).
3. у знач. прикм. Який втратив минулу економічну міць, збіднів.
Любка теж бідувала, поки з підупалого батькового дому її не виманив Гопченко (В. Земляк);
Найрізноманітніші галузі промислу, чи то підупалого, чи цілком у нас нового, роїлись перед його уявою (І. Франко).
Значення в інших словниках
- підупалий — підупа́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- підупалий — Занепалий, ослаблий, заниділий, охлялий, змиршавілий, знесилений, зачучверілий, зачучвірений, о. спорохнявілий; (край) збіднілий, зубожілий; (рід) здрібнілий. Словник синонімів Караванського
- підупалий — див. слабий Словник синонімів Вусика
- підупалий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до підупасти. 2》 у знач. прикм. Фізично слабіший, позбавлений минулої сили, міцності. || Якому властива втрата бадьорості, надії на що-небудь. || у знач. ім. підупалий, -лого, ч.; підупала, -лої... Великий тлумачний словник сучасної мови
- підупалий — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ... Словник синонімів української мови
- підупалий — Підупа́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підупалий — ПІДУПА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до підупа́сти. Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (Кучер, Прощай.., 1957, 100); Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (Хор., Незакінч. політ, 1960, 26). 2. у знач. Словник української мови в 11 томах
- підупалий — Підупалий, -а, -е Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство. Словник української мови Грінченка