1. Словник української мови в 11 томах

підупалий

ПІДУПА́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до підупа́сти.

Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (Кучер, Прощай.., 1957, 100);

Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (Хор., Незакінч. політ, 1960, 26).

2. у знач. прикм. Фізично слабіший, позбавлений минулої сили, міцності.

Підупале здоров’я [Т. Шевченка] давалося взнаки (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 63);

// Якому властива втрата бадьорості, надії на що-небудь.

— Господарюйте в комісії та дух підупалий у будівельників розвійте (Ле, Міжгір’я, 1953, 101);

Старався [Федір Пилипович].. підтримати підупалий настрій невеличкої тепер Кухтиної сім’ї (Іщук, Вербівчани, 1961, 54);

// у знач. ім. підупа́лий, лого, ч.; підупа́ла, лої, ж. Людина, яка почала втрачати душевний спокій, рівновагу.

— Чи у твоїм доробку хоч одна Сторінка є, що кров’ю обкипіла, Що підживляла змучених в бою І в праці підупалих бадьорила? (Рильський, Поеми, 1957, 208).

3. у знач. прикм. Який втратив минулу економічну міць, збіднів.

Любка теж бідувала, поки з підупалого батькового дому її не виманив Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 129);

Найрізноманітніші галузі промислу, чи то підупалого, чи цілком у нас нового, роїлись перед його уявою (Фр., VI, 1951, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підупалий — підупа́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підупалий — Занепалий, ослаблий, заниділий, охлялий, змиршавілий, знесилений, зачучверілий, зачучвірений, о. спорохнявілий; (край) збіднілий, зубожілий; (рід) здрібнілий. Словник синонімів Караванського
  3. підупалий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  4. підупалий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до підупасти. 2》 у знач. прикм. Фізично слабіший, позбавлений минулої сили, міцності. || Якому властива втрата бадьорості, надії на що-небудь. || у знач. ім. підупалий, -лого, ч.; підупала, -лої... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підупалий — ПІДУПА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до підупа́сти. Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (В. Кучер); Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (А. Хорунжий). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  6. підупалий — СЛАБКИ́Й (який має невелику фізичну силу), СЛАБИ́Й, СЛАБОСИ́ЛИЙ, СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ рідше, НЕСИ́ЛЬНИЙ, МАЛОСИ́ЛИЙ, МАЛОСИ́ЛЬНИЙ рідше, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙ рідше, КВО́ЛИЙ, НЕ́МІЧНИЙ, НЕДОЛУ́ГИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕМІЦНИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХИ́РИЙ, ХИРЛЯ́ВИЙ, ХИРЕ́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  7. підупалий — Підупа́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. підупалий — Підупалий, -а, -е Пришедшій въ упадокъ, ослабѣвшій, обѣднѣвшій. Був колись він і здоровий, і заможний, а тепер зовсім підупалий. Підупале господарство. Словник української мови Грінченка