підупадати
ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.
1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності.
Саливон,.. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів,.. зразу підупав і постарів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458);
Руки в мене.. цупкі.. А ось ноги підупали вже геть (Крот., Сини.., 1948, 56);
// Погіршуватися (про здоров’я).
Здоров’я І. Карпенка-Карого щодалі більше підупадало (Життя К.-Карого, 1957, 122);
Здоров’я Тарасове підупало. Могутній організм його.. більше не витримував катувань (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 55);
// Ставати гіршим, псуватися (про настрій, душевний стан і т. ін.).
В Корнія кишки грають, і настрій у нього явно підупадає (Гончар, Тронка, 1963, 61);
В усіх одразу ж підупав настрій (Збан., Єдина, 1959, 279);
// Ставати менш гострим, менш сприйнятливим; притуплятися.
Пам’ять трохи підупала.
Підупада́ти (підупа́сти) здоро́в’ям (на здоро́в’я, на здоро́в’ї) — втрачати здоров’я, ставати хворобливим.
Підупадала [Докія] надто часто на здоров’ї (Коб., II, 1956, 11);
Відтоді й підупала [мати] здоров’ям, часто нездужала (Юхвід, Оля, 1959, 11);
Підупада́ти (підупа́сти) на си́лі — втрачати силу, слабнути.
Старий орел в степу сів на могилі. Недобачати став і підупав на силі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 163).
2. Втрачати суспільну важливість, ставати менш важливим, не таким значущим.
У другій половині XII ст. Київ підупав і остаточно втратив значення столиці Русі (Іст. УРСР, І, 1953, 89);
// Втрачаючи минулу економічну міць, ставати біднішим, незаможним.
З жахом бачили [селяни], як підупадає їх господарство, розвалюються хати (Тулуб, Людолови, II, 1957, 6);
— Рід його давній, магнатський, .. значно підупав (Фр., І, 1955, 345);
// Переставати розвиватися, приходити в стан застою, припинятися в розвитку.
Шістдесяті і сімдесяті роки XIX століття в Угорщині були найбагатшими на переклади українських народних пісень, а в наступному десятилітті робота в цьому напрямку серед письменників і фольклористів чомусь підупадає (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 94);
В повоєнні роки садівництво в нас значно підупало (Вітч., 4, 1956, 127).
Значення в інших словниках
- підупадати — підупада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підупадати — (- рід) занепадати, не розвиватися, переводитися; (- здоров 'я) гіршати, погіршуватися; (на силі) спадати, ІД. знесилюватися; (- настрій) псуватися; (- пам 'ять) притуплятися; (на дусі) сов. падати чим. Словник синонімів Караванського
- підупадати — див. хворіти; хиріти Словник синонімів Вусика
- підупадати — -аю, -аєш, недок., підупасти, -аду, -адеш, док. 1》 Ставати слабішим; деякою мірою втрачати колишню силу, міцність. || Погіршуватися (про здоров'я). || Ставати гіршим, псуватися (про настрій, душевний стан і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підупадати — ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док. 1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності. Саливон, .. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів, .. зразу підупав і постарів (О. Ільченко); Руки в мене .. цупкі .. Словник української мови у 20 томах
- підупадати — ЗАНЕПАДА́ТИ (опинятися в стані загального погіршення, зниження рівня розвитку; втрачати політичну та економічну могутність), РУЙНУВА́ТИСЯ, РЕГРЕСУВА́ТИ, ДЕГРАДУВА́ТИ, ХИ́РІ́ТИ, УПАДА́ТИ (ВПАДА́ТИ) рідко, МАРЧІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- підупадати — Підупада́ти, -да́ю, -да́єш; підупа́сти, -паду́, -паде́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підупадати — Підупада́ти, -да́ю, -єш сов. в. підупасти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. І. 233. 3) — на силах. Ослабѣвать, ослабѣть. Словник української мови Грінченка