1. Великий тлумачний словник сучасної мови

підупадати

підупада́ти

-аю, -аєш, недок., підупасти, -аду, -адеш, док.

1》 Ставати слабішим; деякою мірою втрачати колишню силу, міцність.

|| Погіршуватися (про здоров'я).

|| Ставати гіршим, псуватися (про настрій, душевний стан і т. ін.).

|| Ставати менш гострим, менш сприйнятливим; притуплятися. Підупадати здоров'ям.

2》 Втрачати суспільну важливість, ставати менш важливим, не таким значущим.

|| Втрачаючи минулу економічну міць, ставати біднішим, незаможним.

|| Переставати розвиватися, припинятися в розвитку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підупадати — підупада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підупадати — (- рід) занепадати, не розвиватися, переводитися; (- здоров 'я) гіршати, погіршуватися; (на силі) спадати, ІД. знесилюватися; (- настрій) псуватися; (- пам 'ять) притуплятися; (на дусі) сов. падати чим. Словник синонімів Караванського
  3. підупадати — див. хворіти; хиріти Словник синонімів Вусика
  4. підупадати — ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док. 1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності. Саливон, .. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів, .. зразу підупав і постарів (О. Ільченко); Руки в мене .. цупкі .. Словник української мови у 20 томах
  5. підупадати — ЗАНЕПАДА́ТИ (опинятися в стані загального погіршення, зниження рівня розвитку; втрачати політичну та економічну могутність), РУЙНУВА́ТИСЯ, РЕГРЕСУВА́ТИ, ДЕГРАДУВА́ТИ, ХИ́РІ́ТИ, УПАДА́ТИ (ВПАДА́ТИ) рідко, МАРЧІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. підупадати — Підупада́ти, -да́ю, -да́єш; підупа́сти, -паду́, -паде́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підупадати — ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док. 1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності. Саливон,.. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів,.. зразу підупав і постарів (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  8. підупадати — Підупада́ти, -да́ю, -єш сов. в. підупасти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181. 2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. І. 233. 3) — на силах. Ослабѣвать, ослабѣть. Словник української мови Грінченка