підхорунжий
ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст.
Підпрапорщик у козацьких військах царської армії.
Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (з навч. літ.);
Під час Першої світової війни [Мирослав Ірчан] служив підхорунжим у корпусі Січових стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети “Срілець” (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підхорунжий — підхору́нжий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- підхорунжий — -жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії, УНР та УПА. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підхорунжий — ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії. Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (Іст. СРСР, II, 1957, 154). Словник української мови в 11 томах