1. Словник української мови в 11 томах

підхорунжий

ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії.

Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (Іст. СРСР, II, 1957, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підхорунжий — підхору́нжий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підхорунжий — -жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії, УНР та УПА. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підхорунжий — ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії. Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах