1. Словник української мови у 20 томах

підштовхнути

ПІДШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.

Однокр. до підшто́вхувати.

Старий гострозоро обвів усіх поглядом, а когось і плечем підштовхнув, добираючись до Марка (М. Стельмах);

– Це по службі положено тобі набурмошуватись? – якось підштовхнув під бік Павло (Ю. Мушкетик);

Учотирьох вони сильно й уміло підштовхнули полуторку, і вона стала на рівному (В. Кучер);

Тимко підштовхнув бабу наперед (Григорій Тютюнник);

Малахов немовби старався підштовхнути гостя, допомогти йому відшукати потрібні слова (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підштовхнути — підштовхну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підштовхнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до підштовхувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підштовхнути — ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. підштовхнути — ПІДШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до підшто́вхувати. Старий гострозоро обвів усіх поглядом, а когось і плечем підштовхнув, добираючись до Марка (Стельмах, Правда.., 1961, 40); — Це по службі положено тобі набурмошуватись?... Словник української мови в 11 томах
  5. підштовхнути — Підштовхнути см. підштовхувати. Словник української мови Грінченка