під'яремний
ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Який ходить в упряжі, носить ярмо.
Під'яремний віл.
2. перен. Який перебуває в неволі; поневолений, уярмлений.
[Олізар:] Гляньте: вже в потухлих очах під'яремних людей загорається гордий огонь волі (С. Васильченко);
// Який здійснюється, існує і т. ін. в умовах неволі, поневолення.
Волелюбне українське населення [дореволюційного] Станіслава .. ніколи не мирилося з своїм під'яремним становищем (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. під'яре́мний, ного, ч.; під'яре́мна, ної, ж. Людина, яка перебуває, живе в неволі; підневільна людина.
Ось: повстали під'яремні, плине повінь – легіон. Килими зеленоземні у гірляндах житніх грон (В. Чумак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- під'яремний — під'яре́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- під'яремний — (віл) яремний; (- людей) поневолений, уярмлений, ПІДЛЕГЛИЙ. Словник синонімів Караванського
- під'яремний — див. невільник Словник синонімів Вусика
- під'яремний — -а, -е. 1》 Який ходить в упряжі, носить ярмо. Під'яремний віл. 2》 перен. Який перебуває в неволі; поневолений, уярмлений. || Який здійснюється, існує і т. ін. в умовах неволі, поневолення. || у знач. ім. під'яремний, -ного, ч.; під'яремна, -ної... Великий тлумачний словник сучасної мови
- під'яремний — ПІДНЕВІ́ЛЬНИЙ (який перебуває в неволі, під чиїмсь гнітом тощо), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПІД'ЯРЕ́МНИЙ, КАБА́ЛЬНИЙ заст.; ПОНЕВО́ЛЕНИЙ, УЯ́РМЛЕНИЙ (якого хтось поневолив). Була б доля Федоровича схожою на долю всіх підневільних, згорьованих робітників (Ю. Словник синонімів української мови