піймати

ПІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Схопити, підхопити те, що летить, кинуте і т. ін.

Вітер війнув, .. листя поніс золоте .. Кузь перед себе листочок піймав (П. Тичина);

* Образно. Два інші [хлопчики] піснею, немов м'ячем, Перекидаються: то той піймає, То другий зловить (М. Рильський);

// Витягти кого-, що-небудь з водойми.

Повелів Ригорович піймати у воді відьму Явдоху (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Схопити, спіймати те, що віддаляється, того, хто тікає.

Ті так і вискочили з лісу, оборонили старця, а Хому, що хоч було і кинувся навтікача, одначе піймали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ловив, ловив [загадку] довгенько я, – Ніяк за хвостик не піймаю (Л. Глібов);

// Схопити кого-небудь за щось.

На бігу піймав [Еней] за рясу Попа Рутульського полку (І. Котляревський);

Він сидів поруч Ладимка, і той, піймавши Турбайову руку, міцно її потис (М. Руденко);

// перен. Зазнати якої-небудь дії ззовні.

[Настя:] А що, доброго ляпаса піймали по губах (М. Кропивницький);

– Кулю піймаєш десь по дорозі (О. Гончар).

3. Захопити яку-небудь тварину як здобич, живцем.

Він потихесеньку туди, – аж там лисичка; він підкрався та – хап її за хвіст! Та й піймав (з казки);

Енею .. сказав [Турн]: “Я ставлю річ твою в дурницю; Ти в руку не піймав синицю” (І. Котляревський);

Не піймав я нічого і невід подер! (Леся Українка).

4. Вислідити (у 1 знач.), розшукати кого-небудь, щоб затримати, заарештувати.

– Утечи! – зареготав Назар .. – Піймають! – скрикнув москаль, схопившись. – Піймають – пропав! (Марко Вовчок);

– Це вчора піймали злодіїв, кооператив обібрали (А. Головко);

// перев. на чому, розм. Викрити кого-небудь, звинувативши в негативних вчинках, діях.

– Піймали на злодійстві, так було дома й дати прочуханку (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Антон:] Ну, коли б мені удалось ще тебе піймати хоч на одній провині, тоді б ми з тобою потягались! (М. Кропивницький);

// перев. на чому. Раптово помітити, виявити що-небудь у себе або в когось.

Чіпці стало соромно, хоч крізь землю... Його спіймали на сльозах (Панас Мирний);

Я піймав себе на ганебнім чутті й гадці (Олесь Досвітній);

// Натрапити на що-небудь, помітити щось.

Він ще раз піймав слід оленів (С. Скляренко).

5. перен., розм. Сприйняти (слухом, зором).

Чутким вухом піймала [Екбаль] один гук з надвірного гомону (Леся Українка).

6. розм. Направивши, навівши фотоапарат, прожектор і т. ін. на те, що рухається або швидко зникає, сфотографувати, ухопити променем тощо.

Десь о другій годині ночі ясний екран радара почав миготіти, піймавши на морі якийсь сторонній предмет (В. Кучер).

△ (1) Пійма́ти / спійма́ти з поли́чним – застати кого-небудь на місці злочину; зловити на шкоді.

◇ Впійма́ти (пійма́ти, вхопи́ти і т. ін.) во́вка за ву́хо (за ву́ха) див. упійма́ти;

Впійма́ти (пійма́ти) ґа́ву (воро́ну) див. упійма́ти;

Впійма́ти (пійма́ти, спійма́ти, злови́ти, засту́кати і т. ін.) / лови́ти на гаря́чому див. упійма́ти;

(2) Ґа́ву пійма́ти (д) див. лови́ти;

Дай Бо́же на́шому теля́ті во́вка з'ї́сти (пійма́ти)! див. дава́ти;

[І] в ло́жці [води́] не спійма́єш (не пійма́єш) див. спійма́ти;

(3) [І] з соба́ками не пійма́ти (не спійма́ти) кого і без дод. – надійно сховатися.

– Ну, по сій же мові та будьмо здорові! – каже Назар .. – Тепер я вільний хоч на півроку: з собаками не піймають (Марко Вовчок);

Лови́ти (бра́ти) / злови́ти (взя́ти, пійма́ти, спійма́ти і т. ін.) на гачо́к див. лови́ти;

Лови́ти / злови́ти (рідше упійма́ти, пійма́ти і т. ін.) себе́ на ду́мці див. лови́ти;

Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) в сі́ті див. лови́ти;

Лови́ти / пійма́ти (впійма́ти, злови́ти і т. ін.) на сло́ві див. лови́ти;

Лови́ти / пійма́ти (спійма́ти, злови́ти і т. ін.) по́гляд (рідше о́чі) див. лови́ти;

(4) Пійма́ти (спійма́ти) на ву́хо (ву́хом) – почути звичайно тихі, невиразні звуки.

Коли се чутким вухом піймала [Екбаль] один гук з надвірного гомону (Леся Українка);

У тиші можна було навіть спіймати на вухо брязкіт стремен (П. Панч);

(5) Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти на слизько́му кого – викрити кого-небудь, підстерігши його на місці злочину або на чомусь осудливому, протизаконному і т. ін.

Розмова [з Кайтом] мене вкрай збентежила .. Я не можу без сорому дивитися Кайтові в очі. Він буквально піймав мене на слизькому (П. Колесник);

(6) Пійма́ти ни́тку (нитки́) чого – встановити зв'язок, послідовність, виявити основне в чому-небудь.

Перекинув [Чижик] одно [діло], перевернув друге, заглянув у третє, в п'яте, в десяте – натрапив слід, піймав нитку (Панас Мирний);

(7) Пійма́ти (спійма́ти) сини́цю в ру́ку – досягти чогось важливого, бажаного.

Енею глуздівно сказав [Турн]: “Я ставлю річ твою в дурницю, Ти в руку не піймав синицю, Не тебе, далебі, боюсь” (І. Котляревський);

(8) Пійма́ти (спійма́ти, злови́ти) / лови́ти хвили́ну (моме́нт, ви́падок і т. ін.) – скористатися слушною нагодою, використати сприятливі для чого-небудь умови, обставини.

Демид пішов до Карпенків і, піймавши таку хвилину, як дівчина була сама в хаті, сказав їй про се (Б. Грінченко);

Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену на декілька метрів (Ю. Яновський);

Мусив [Алі] ловити мент, коли човен опускався врівень з його плечем, щоб зручно було прийняти важкий мішок (М. Коцюбинський);

Важливо врахувати й те, що, за словами експертів, дорогоцінні метали дуже піддані ціновим коливанням, тому тут важливо “піймати момент” – як у покупці, так й у наступному продажі (з наук.-попул. літ.);

Уби́ти (пійма́ти) грі́нку див. убива́ти¹;

Шука́ти (лови́ти, доганя́ти) / злови́ти (пійма́ти) ві́тра в по́лі див. шука́ти.