1. Приповідки або українсько-народня філософія

піймати

Піймав — не піймав, а доганяти можна.

Купиш чи ні, а торгуватися можна.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піймати — пійма́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. піймати — Пійма́ти. Розуміти. Певно, пане Маковей, що ми всього не розуміємо, і не можемо зрозуміти, а я таки багато не розумію, бо і звідки. Дисципліну думки я так піймаю, як і дисципліну чуття (Коб., Листи, 137, 541) // див. поняти, понимати. Українська літературна мова на Буковині
  3. піймати — док., зловити, спіймати, запопасти, ж. вхопити за хвіст, д. пійняти; (на лету) схопити, підхопити; (ляпаса) дістати; (втікача) затримати, заарештувати; (на гарячому) застукати, (на злодійстві) викрити <�виявити> що; (звук) сприйняти, вловити... Словник синонімів Караванського
  4. піймати — -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Схопити, підхопити те, що летить, кинуте і т. ін. || Витягти кого-, що-небудь із водойми. 2》 Схопити, спіймати те, що віддаляється, того, хто тікає. || Схопити кого-небудь за щось. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. піймати — ПІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Схопити, підхопити те, що летить, кинуте і т. ін. Вітер війнув, .. листя поніс золоте .. Кузь перед себе листочок піймав (П. Тичина); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  6. піймати — впійма́ти (пійма́ти) ґа́ву (воро́ну). Не зорієнтувавшись вчасно, упустити слушну нагоду, пропустити що-небудь. — Як же це ви, Андрію Андрійовичу, таку ґаву впіймали? (Ф. Фразеологічний словник української мови
  7. піймати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. піймати — Пійма́ти, -ма́ю, -ма́єш, -ма́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. піймати — ПІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Схопити, підхопити те, що летить, кинуте і т. ін. Вітер війнув,.. листя поніс золоте.. Кузь перед себе листочок піймав (Тич., І, 1957, 236); *Образно. Словник української мови в 11 томах