1. Словник української мови у 20 томах

пінити

ПІ́НИТИ, ню, ниш, недок.

1. що. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини.

2. без прям. дод. Те саме, що пі́нитися 1.

Вода кругом нього .. пінить та шумить (Панас Мирний);

На високому березі Дністра мальовниче стояв сивий у яблуках кінь, жував залізо уздечки і пінив скривавленою слиною (Іван Ле);

З півроку його раз у раз трясла трясця так, що аж пінив (Ф. Бурлака).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пінити — пі́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пінити — Вкриватися піною; (- вино) шумувати, іскритися; тлк. ПІНИТИСЯ, (- людей) говорити <�кричати, лютувати> з піною в роті. Словник синонімів Караванського
  3. пінити — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. 2》 неперех. Те саме, що пінитися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пінити — ПІ́НИТИСЯ (утворювати піну; вкриватися піною), ПІ́НИТИ рідше, ШУМУВА́ТИ, ШУМІ́ТИ, ГРА́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ (перев. про шипучі напої); ЛЮСУВА́ТИ діал. (перев. про вапно). Вода з ринв, пінячись, весело гуркоче (О. Гончар); Річка все пінила і пінила (Я. Словник синонімів української мови
  5. пінити — ПІ́НИТИ, ню, ниш, недок. 1. перех. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. Червонофлотці стріляли по фінських і німецьких торпедних катерах, що снували, мов скажені, пінячи море (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 244). 2. неперех. Словник української мови в 11 томах
  6. пінити — Пінити, -ню, -ниш гл. Пѣниться. Вода так і шумить, хвилями аж пінить. Чуб. II. 138. Словник української мови Грінченка