1. Словник української мови в 11 томах

пінити

ПІ́НИТИ, ню, ниш, недок.

1. перех. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини.

Червонофлотці стріляли по фінських і німецьких торпедних катерах, що снували, мов скажені, пінячи море (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 244).

2. неперех. Те саме, що пі́нитися 1.

Вода кругом нього.. пінить та шумить (Мирний, IV, 1955, 318);

На високому березі Дністра мальовниче стояв сивий у яблуках кінь, жував залізо уздечки і пінив скривавленою слиною (Ле, Хмельницький, І, 1957, 203);

З півроку його раз у раз трясла трясця так, що аж пінив (Бурл., О. Вересай, 1959, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пінити — пі́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пінити — Вкриватися піною; (- вино) шумувати, іскритися; тлк. ПІНИТИСЯ, (- людей) говорити <�кричати, лютувати> з піною в роті. Словник синонімів Караванського
  3. пінити — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. 2》 неперех. Те саме, що пінитися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пінити — ПІ́НИТИ, ню, ниш, недок. 1. що. Робити пінистим; викликати піну на поверхні рідини. 2. без прям. дод. Те саме, що пі́нитися 1. Вода кругом нього .. Словник української мови у 20 томах
  5. пінити — ПІ́НИТИСЯ (утворювати піну; вкриватися піною), ПІ́НИТИ рідше, ШУМУВА́ТИ, ШУМІ́ТИ, ГРА́ТИ, ІСКРИ́ТИСЯ (перев. про шипучі напої); ЛЮСУВА́ТИ діал. (перев. про вапно). Вода з ринв, пінячись, весело гуркоче (О. Гончар); Річка все пінила і пінила (Я. Словник синонімів української мови
  6. пінити — Пінити, -ню, -ниш гл. Пѣниться. Вода так і шумить, хвилями аж пінить. Чуб. II. 138. Словник української мови Грінченка