піп
ПІП, попа́, ч., розм.
Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом.
[Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була? (Панас Мирний);
– Читати, писати навчився, а на попа все одно не вийдеш... (О. Гончар);
// Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння.
Нехай попи заспівають, А дружки поплачуть: Легше мені в труні лежать, Ніж його побачить (Т. Шевченко);
– Даром, брате, музика не грає, піп молебня не служить (Григорій Тютюнник).
◇ Вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті див. вози́ти;
(1) Дурни́й піп хрести́в кого – хто-небудь нерозумний, нерозторопний.
– Дурний тебе, Левку, піп хрестив, – обурювався Лесь Якубенко (М. Стельмах);
(2) На попа́ – у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.).
Люди зводили ті стовпи “на попа”, ставили їх по шнуру й закопували в землю (С. Чорнобривець);
(3) Як піп на ри́зи, зі сл. диви́тися. – гордо, з гідністю.
На свою .. латану свитину він [старець] дивився, як піп на ризи, й ставив себе коли не нижче дяка, то ніяк не нижче диякона (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- піп — піп іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- піп — див. СВЯЩЕНИК. Словник синонімів Караванського
- піп — див. ієрей Словник церковно-обрядової термінології
- піп — попа, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. || Служитель релігійного культу, який має це звання й здійснює богослужіння. На попа — у вертикальне положення, сторч (поставити, стати і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- піп — піп: ◊ як піп з молитовником вул., ірон. про сентиментальну, зворушену, розчулену людину (ст): Ти часом такий, як піп з молитовником, – і чорт тебе не розбере (Нижанківський) ◊ а як ти сі піп присни́т, то ворог тобі́ ри́є (народне вірування)(Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- піп — Аби лиш два попи на світі жило, то ще б їм затісно було. У народі є антипатія до священиків, які між собою не жиють у згоді. Бігла вода з винограда, до самого спадку, нема попа, нема дяка, не буде порядку. Приповідки або українсько-народня філософія
- піп — вози́ти / повози́ти попа́ в ре́шеті, заст. Говорити неправду, брехати під час сповіді. Надокучило мені каляться з нечистою силою... та до того ще й така думка: чи не доведеться мені за цю пекельну кумпанію (компанію) возить попа в решеті? (Марко Вовчок). Фразеологічний словник української мови
- піп — ПОПАДЯ́ (дружина попа), ПАНІМА́ТКА заст., МА́ТУШКА розм. Величається, мов попадя на весіллі (прислів'я); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Словник синонімів української мови
- піп — Піп, попа́; попи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- піп — ПІП, попа́, ч., розм. Духовне звання у православній церкві, середнє між єпископом і дияконом. [Палажка:] Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була?... Словник української мови в 11 томах
- піп — Піп, попа м. 1) Попъ, священникъ. попа в ре́шеті возити. Утаивать грѣхъ на исповѣди. 2) пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11. 3) насѣк. = зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. І. 5. Словник української мови Грінченка