піпетка
ПІПЕ́ТКА, и, ж.
Скляна трубочка з гумовим наконечником для набирання, втягування рідини і випускання її краплями.
Закапування крапель в очі провадять піпеткою (з навч. літ.);
Хворого прийняв [ветеринар], Щось з піпетки капа... (С. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піпетка — піпе́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- піпетка — [п'іпетка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток Орфоепічний словник української мови
- піпетка — -и, ж. Скляна трубочка з гумовим наконечником для набирання рідини і випускання її краплями. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піпетка — Крапельничка Словник чужослів Павло Штепа
- піпетка — Піпе́тка, -тки, -тці; -пе́тки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- піпетка — ПІПЕ́ТКА, и, ж. Скляна трубочка з гумовим наконечником для набирання, втягування рідини і випускання її краплями. Закапування крапель в очі провадять піпеткою (Заг. догляд за хворими, 1957, 164); Хворого прийняв [ветеринар], Щось з піпетки капа… (С. Ол., Вибр., 1959, 258). Словник української мови в 11 томах