1. Словник української мови у 20 томах

пірце

ПІРЦЕ́, я́, рідко ПЕ́РЦЕ́, пе́рця́, с.

Зменш.-пестл. до перо́ 1.

Ой, летіла зозуленька понад море в гай Та пустила сиве пірце у тихий Дунай (з народної пісні);

Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Н. Кобринська);

Красиві рибки. Пірця в них, як шовкові, прозорі й ніжні-ніжні (О. Копиленко);

* У порівн. Слівце твоє, легке, як пе́рце (хоч би й старі твої літа), – і дівчині впаде на серце, і всю країну обліта (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірце — пірце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пірця́ рідко Орфографічний словник української мови
  2. пірце — -я, рідко перце, перця, с. Зменш.-пестл. до перо 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пірце — Пірце́, -ця́, -цю́, -це́м; пі́рця, пі́рець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. пірце — ПІРЦЕ́, я́, рідко ПЕ́РЦЕ́, пе́рця́, с. Зменш.-пестл. до перо́ 1. Ой, летіла зозуленька понад море в гай Та пустила сиве пірце у тихий Дунай (Укр.. лір. пісні, 1958, 445); Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Кобр. Словник української мови в 11 томах
  5. пірце — Пірце, -ця́ с. 1) Перышко. 2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз. Вас. 177. Словник української мови Грінченка