1. Орфографічний словник української мови

пірце

пірце́

іменник середнього роду

* Але: два, три, чотири пірця́

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пірце — -я, рідко перце, перця, с. Зменш.-пестл. до перо 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пірце — ПІРЦЕ́, я́, рідко ПЕ́РЦЕ́, пе́рця́, с. Зменш.-пестл. до перо́ 1. Ой, летіла зозуленька понад море в гай Та пустила сиве пірце у тихий Дунай (з народної пісні); Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Н. Словник української мови у 20 томах
  3. пірце — Пірце́, -ця́, -цю́, -це́м; пі́рця, пі́рець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. пірце — ПІРЦЕ́, я́, рідко ПЕ́РЦЕ́, пе́рця́, с. Зменш.-пестл. до перо́ 1. Ой, летіла зозуленька понад море в гай Та пустила сиве пірце у тихий Дунай (Укр.. лір. пісні, 1958, 445); Поховані під галуззям дерев пташки простирали і тріпали до сонця мокрі пірця (Кобр. Словник української мови в 11 томах
  5. пірце — Пірце, -ця́ с. 1) Перышко. 2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз. Вас. 177. Словник української мови Грінченка