пір'я

ПІ́Р'Я, я, с., збірн.

Сукупність пір'їн, що ростуть на шкірі птахів.

Тіло грака, як і всіх птахів, вкрите пір'ям (з навч. літ.);

Квочка з курчатами кублилась на грядках і .. сердито квоктала та стовбурчила пір'я (М. Коцюбинський);

* Образно. Оце зима! Оце так снігопад! Уже в коліно завалив подвір'я, .. забив сусідський сад, А з неба суне й суне біле пір'я (І. Вирган);

* У порівн. В небі хмарки білосніжні, легкі, ніби пір'я (М. Рильський).

Де́рти пі́р'я див. де́рти.

◇ (1) Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) – дуже сильно, завзято.

Б'ють козаки панську челядь, аж пір'я летить (С. Васильченко);

[Хмельницький:] Сьогодні ми переможемо... Дивись, козаки почали рубати крилатих [гусар]. Ох, і дають, аж пір'я сиплеться (О. Корнійчук);

– От в Росії та на східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір'я полетіло (С. Чорнобривець);

Вбива́тися (рідко вбира́тися) / вби́тися (рідко вбра́тися) в колодочки́ (в пі́р'я) див. вбива́тися¹;

Не на́шого пера́ (пі́р'я) птах (пта́шка) див. птах;

Обби́ти / оббива́ти пі́р'я див. оббива́ти;

Оброста́ти / обрости́ пі́р'ям див. оброста́ти;

Пороста́ти / порости́ в пі́р'я див. пороста́ти;

(2) По своє́му пі́р'ю – відповідно до власних уподобань, можливостей або потреб.

Кожний вишукував товариша по своєму пір'ю (Панас Мирний);

– Коли тобі так [захотілося] .. женитись – візьми дружину по своєму пір'ю (Ю. Збанацький);

Розпуска́ти / розпусти́ти пі́р'я (хвіст) див. розпуска́ти.