пісковик
ПІСКОВИ́К, у́, ч.
Осадочна гірська порода, що складається з піску, спресованого з глиною, вапном і т. ін.
Пісковики складаються в основному з кварцових зерен, зцементованих якою-небудь речовиною (з наук. літ.);
Звітрілий пісковик був непридатний для мостової (В. Гжицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пісковик — піскови́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пісковик — ПІСКОВИК – ПІЩАНИК – ПІСОЧНИК – ПІСОЧНИЦЯ Пісковик, -у. Осадова гірська порода. Піщаник1, -у. Те саме, що пісковик. Піщаник2, -а. 1. Жовтий ховрах. 2. Птах роду куликів, що живе на берегах морів. Пісочник1, -а. Риба – різновид бичка. Пісочник2, -а. Літературне слововживання
- пісковик — -у, ч. Осадова гірська порода, що складається з піску, спресованого з глиною, вапном і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пісковик — Осадова гірська порода, що виникла внаслідок зцементування піску глинистим, кремнистим та ін. мінеральними цементами; будівельна, дорожна, скульптурна сировина; використовують для виробництва вогне- та кислототривких матеріалів. Універсальний словник-енциклопедія
- пісковик — ПІСКОВИ́К, у́, ч. Осадочна гірська порода, що складається з піску, спресованого з глиною, вапном і т. ін. Пісковики складаються в основному з кварцових зерен, зцементованих якою-небудь речовиною (Курс заг. геол. Словник української мови в 11 томах