1. Словник української мови у 20 томах

піскуватий

ПІСКУВА́ТИЙ, а, е.

Який містить у собі пісок.

Корчма була збудована з сірого піскуватого каменя (І. Нечуй-Левицький);

Пахне тополя, .. пахне цвіт абрикоса, яблуні, вишні, пахне сама земля – чорна, глиниста, піскувата – кожна скиба на свій аромат (Ю. Смолич);

// У ґрунті якого є певний домішок піску.

В глибині сцени річка з пологим піскуватим берегом (Леся Українка);

Старовинне село в долині мальовниче огортала степова річечка з прозорою водою й піскуватим дном (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піскуватий — піскува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. піскуватий — -а, -е. Який містить пісок. || У ґрунті якого є певна домішка піску. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. піскуватий — Піскува́тий і піско́ватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. піскуватий — ПІСКУВА́ТИЙ, а, е. Який містить у собі пісок. Корчма була збудована з сірого піскуватого каменя (Н.-Лев., II, 1956, 217); Пахне тополя,.. Словник української мови в 11 томах
  5. піскуватий — Піскуватий, -а, -е Песчаный. Зміев. у. піскувате яблуко. Разсыпчастое яблоко. Зміев. у. Словник української мови Грінченка