1. Словник української мови у 20 томах

пітьма

ПІТЬМА́, и́, ж.

1. Відсутність світла, освітлення; темнота, тьма.

Раптом екран погас і в залі наступила цілковита пітьма (О. Гончар);

[Шеремета:] Пітьма страшна, на два кроки не видко (Мирослав Ірчан);

// Темнота, що наступає з наближенням ночі; глибокі сутінки.

Знов заводить невода бригада... Сім заходів – з ранку до пітьми... (І. Гончаренко);

// Неосвітлене місце, темний простір.

Вона мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (М. Коцюбинський);

Вона, злякавшися, .. тікає геть, зникає в пітьмі (Ю. Яновський).

2. перен. Неосвіченість, культурна відсталість;

// Зло, темні сили, породжені неосвіченістю, безкультур'ям, жорстокістю і т. ін.

Цісарські, панські, папські сили – Від них тут лиш глуха луна... Чолом склонімось до могили Борця з пітьмою – Галана! (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пітьма — пітьма́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пітьма — Темрява, МРЯКА, р. тьма; П. неосвіченість, безкультур'я, неуцтво. Словник синонімів Караванського
  3. пітьма — див. темрява Словник синонімів Вусика
  4. пітьма — пітьми, ж. 1》 Відсутність світла, освітлення; темнота, тьма. || Темнота, що наступає з наближенням ночі; глибокі сутінки. || Неосвітлене місце, темний простір. 2》 перен. Неосвіченість, культурна відсталість. || Зло, темні сили, породжені неосвіченістю, безкультур'ям, жорстокістю і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пітьма — ца́рство пітьми́ (тьми, мли), книжн. Відстале, некультурне суспільне середовище. І не воскресне царство мли (М. Рильський). Фразеологічний словник української мови
  6. пітьма — НЕВІ́ГЛАСТВО (недостатність або відсутність знань, необізнаність у якій-небудь галузі), НЕ́УЦТВО, НЕОСВІ́ЧЕНІСТЬ, НЕРОЗВИ́НЕНІСТЬ, СІ́РІСТЬ, ПІ́ТЬМА́ підсил., ТЕ́МРЯВА підсил., ТЕМНОТА́ розм. підсил., ТЬМА підсил. Словник синонімів української мови
  7. пітьма — Пі́тьма́, -ми́, -мі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пітьма — ПІТЬМА́, и́, ж. 1. Відсутність світла, освітлення; темнота, тьма. Раптом екран погас і в залі наступила цілковита пітьма (Гончар, II, 1959, 178); [Шеремета:] Пітьма страшна, на два кроки не видко (Ірчан, I, 1958, 54); // Темнота... Словник української мови в 11 томах
  9. пітьма — Пітьма, -ми ж. 1) Тьма. 2) Густой туманъ; дождь со снѣгомъ. Шух. І. 81. Словник української мови Грінченка