піфагореїзм

Значення в інших словниках

1. піфагореїзм — піфагореї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. піфагореїзм — -у, ч. Об'єктивно-ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піфагореїзм — Об’єктивно-ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, що його заснував у 6 ст. до н. е. філософ і математик Піфагор (звідси й назва). Прихильники... Словник іншомовних слів Мельничука
4. піфагореїзм — ПІФАГОРЕЇЗМ — напрям античної філософської думки, започаткований діяльністю Піфагора; проіснував у різних модифікаціях майже тисячу років. Зазвичай розрізняють: 1) ранній Π. (VI — серед. IV ст. до н.е.); 2) П. Старої Академії (IV ст. до н.е. Філософський енциклопедичний словник
5. піфагореїзм — ПІФАГОРЕЇ́ЗМ, у, ч. Ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей. Словник української мови в 11 томах