п'ятерик
П'ЯТЕРИ́К, а́, ч.
1. Старовинна східнослов'янська міра, що містить п'ять яких-небудь одиниць.
Чумаки, що ходили в Крим по сіль, робили зарубки на мажі. Так, наприклад, у чернігівських чумаків одна зарубка дорівнювала 5 пудам солі – п'ятерику (з наук. літ.);
– Винні ми йому? – спитав Хома. – Аякже! За баржу не заплачено та дров узято п'ятериків з півсотні недавно... (С. Ковганюк, пер. з тв. М. Горького).
2. розм. П'ять якихось предметів або предмет, що складається з п'яти однакових частин;
// П'ятеро коней в одній запряжці.
Тогді [тоді] чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє (Номис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- п'ятерик — п'ятери́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- п'ятерик — -а, ч. 1》 Старовинна російська міра, що містить п'ять яких-небудь одиниць. 2》 розм. П'ять якихось предметів або предмет, що складається з п'яти однакових частин. || П'ятеро коней в одній запряжці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- п'ятерик — П'ятерик, -ка м. 1) Пять штукъ (воловъ). Желех. 2) Свѣчи, которыхъ на фунтъ идетъ пять. Харьк. г. 3) Мѣра жидкости (водки): полведра. Сим. 143. 4) Шлея съ пятью полосами (продольными и поперечными). Вас. 160. 5) Глиняный горшокъ, имѣющій въ діаметрѣ 3 1/4 вершка. Вас. 181. Словник української мови Грінченка