радощі

РА́ДОЩІ, ів, мн.

Те саме, що ра́дість.

Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М. Коцюбинський);

Своєчасна допомога дітям під час виконання ними різних завдань сприяє появі в них радощів від праці, а це найголовніша умова формування працьовитості, любові до праці (з наук. літ.);

– Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! (І. Франко).

○ (1) З ра́дощів; На ра́дощах, у знач. присл. – з якої-небудь приємної, щасливої нагоди.

Не бісів нехрист [циган]: позбувся клопоту й виграє собі з радощів проти ночі (М. Стельмах);

Аж три пари на радощах Кумів назбирали (Т. Шевченко).

◇ (2) Теля́чі ра́дощі, ірон. – бурхливий, несвідомий вияв радісних почуттів.

Все, що ти почуваєш до жінки, вже безліч почувала так точнісінько, в тих самих варіаціях, захопленнях, обіймах, поцілунках і телячих радрщах (В. Підмогильний);

Нарешті приступаю до викладу Людиного щорденника. Беру з нього найбільш змістовні рядки, залишаючи телячі радощі й печалі майбутнім дослідникам (В. Дрозд).