1. Словник української мови у 20 томах

рапсодія

РАПСО́ДІЯ, ї, ж.

1. літ. В античній літературі – уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри.

Шевченко дає високу оцінку українським народним думам і ставить їх навіть вище від рапсодій хіоського сліпця, тобто Гомера (з наук. літ.).

2. муз. Інструментальний твір, перев. вільної форми, на основі народних мелодій.

З іменем Ф. Ліста зв'язана поява нової музичної форми – рапсодії – вільної імпровізаційної композиції, у якій, на фольклорний лад, чергуються широкі епічні й моторні танцювальні епізоди (з наук. літ.);

Ганна заграла Ліста, і всі відразу пізнали знайому зворушливу рапсодію (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рапсодія — рапсо́дія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рапсодія — [рапсод'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. рапсодія — -ї, ж. 1》 літ. В античній літературі – уривок з епічного твору, що виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. 2》 муз. Інструментальний твір, здебільшого вільної форми, на основі народних мелодій. 3》 Епічна п'єса, подібна до балади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рапсодія — (гр. raphsodia — піснь рапсода) — 1. В давній Греції назва віршів, легенд або пісень, які виконували мандрівні декламатори-співаки. 2. Вокальний або інструментальний твір вільної форми, що складається з різнохарактерних, контрастних епізодів. Для... Словник-довідник музичних термінів
  5. рапсодія — рапсо́дія (від грец. ραψφδία – епічна пісня, спів або декламація її) 1. Інструментальний твір вільної форми, написаний за народними мотивами. 2. Уривок давньогрецької народно-епічної поеми про легендарних героїв і богів. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. рапсодія — Інструментальний твір, вид фантазії на народні теми, має 3 частини або форму сонати, варіації. Універсальний словник-енциклопедія
  7. рапсодія — Рапсо́дія, -дії, -дією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рапсодія — РАПСО́ДІЯ, ї, ж. 1. літ. В античній літературі — уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. Шевченко дає високу оцінку українським народним думам і ставить їх навіть вище рапсодій хіоського сліпця, тобто Гомера (Життя і тв. Словник української мови в 11 томах