1. Словник української мови у 20 томах

рапіра

РАПІ́РА, и, ж.

Ко́люча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та ефесом; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні.

На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (С. Васильченко);

– Стань тут, за цим стовпом. Він зараз прийде. Свою рапіру добру оголи (О. Ільченко);

– Керім Байбеков – .. найкращий фехтувальник на рапірах (І. Багмут).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рапіра — рапі́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рапіра — [рап’іра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  3. рапіра — -и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком і держаком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рапіра — рапі́ра (нім. Rapier, з франц. rapiere, від rape – терка) колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком. При фехтуванні на Р. надівають запобіжний наконечник. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рапіра — 1. у Європі ХVI- ХVIII ст. січна зброя з довгим і вузьким лезом; 2. легка спортивна колюча зброя. Універсальний словник-енциклопедія
  6. рапіра — Рапі́ра, -ри; -пі́ри, -пі́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рапіра — РАПІ́РА, и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні. На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (Вас. Словник української мови в 11 томах