рапіра
РАПІ́РА, и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні.
На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (Вас., III, 1960, 382);
— Стань тут, за цим стовпом. Він зараз прийде. Свою рапіру добру оголи (Ільч., Серце жде, 1939, 243);
— Керім Байбеков — ..найкращий фехтувальник на рапірах (Багмут, Щасл. день.., 1951, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рапіра — рапі́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рапіра — [рап’іра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
- рапіра — -и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком і держаком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рапіра — РАПІ́РА, и, ж. Ко́люча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та ефесом; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні. На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (С. Словник української мови у 20 томах
- рапіра — рапі́ра (нім. Rapier, з франц. rapiere, від rape – терка) колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком. При фехтуванні на Р. надівають запобіжний наконечник. Словник іншомовних слів Мельничука
- рапіра — 1. у Європі ХVI- ХVIII ст. січна зброя з довгим і вузьким лезом; 2. легка спортивна колюча зброя. Універсальний словник-енциклопедія
- рапіра — Рапі́ра, -ри; -пі́ри, -пі́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)