1. Словник української мови у 20 томах

ратник

РА́ТНИК, а, ч.

1. заст. Боєць раті, воїн.

В окопах ратники з берданками. Народ сірий, непідготовлений (С. Васильченко);

Руські ратники бились на Куликовому полі в кольчугах, шоломах бойовими сокирами, мечами і списами власного виготовлення (з наук. літ.).

2. У старій Росії – рядовий державного ополчення.

Ходкевич з усіма силами кинувся на ратників ополчення (з навч. літ.);

За обідом Геннадій розповідав, що повітове дворянство вирішило спорядити сотню ратників (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ратник — ра́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ратник — див. воїн Словник синонімів Вусика
  3. ратник — -а, ч. 1》 заст. Боєць раті, воїн. 2》 У дореволюційній Росії – рядовий державного ополчення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ратник — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
  5. ратник — РА́ТНИК, а, ч. 1. заст. Боєць раті, воїн. В окопах ратники з берданками. Народ сірий, непідготовлений (Вас., Незібр. тв., 1941, 204); Руські ратники бились на Куликовому полі в кольчугах, шоломах бойовими сокирами... Словник української мови в 11 томах