рачок
РАЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до рак¹.
Самолов – це вудка з кількома гачками, на кожному з гачків насаджено рачка або дрібну рибу (Ю. Яновський);
Є у рису .. вороги – рисовий рачок і рисовий комарик. Перший під'їдає коріння, другий висисає соки з стебел (з наук. літ.).
2. тільки мн. Загальна назва групи дрібних безхребетних тварин класу ракоподібних.
Невеликі рачки-бокоплави (їх ще називають морськими блохами) добре орієнтуються за сонцем (з наук.-попул. літ.).
3. Пристрій у вигляді невеликої кітви для піднімання затонулих предметів.
Рачком відра витягають, як хто впустить.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рачок — рачо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- рачок — -чка, ч. 1》 Зменш. до рак I. 2》 тільки мн. Загальна назва групи дрібних безхребетних тварин класу ракоподібних. 3》 Пристрій у вигляді невеликої кітви для піднімання затонулих предметів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рачок — РАЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш, до рак¹. Самолов — це вудка з кількома гачками, на кожному з гачків насаджено рачка або дрібну рибу (Ю. Янов., II, 1958, 46); Є у рису.. вороги — рисовий рачок і рисовий комарик. Словник української мови в 11 томах
- рачок — Рачок, -чка м. 1) ум. отъ рак. 2) насѣк. Nepa cinerea. Вх. Пч. II. 27. 2) Названіе маленькаго вола съ небольшими рогами, выступающими впередъ. КС. 1898. VII. 47. 4) мн. раст. = ракові шийки [раковий]. . ЗЮЗО. І. 132. 5) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. 6) мн. Словник української мови Грінченка