1. Словник української мови у 20 томах

раювання

РАЮВА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. раюва́ти.

Може, гадаєте: “.. за страшне на землі бідування На небесах він [Бог] нам дасть раювання”? (Леся Українка);

– Ой гарно! Це ж раювання для вуха й зору, для серця й душі (І. Нечуй-Левицький);

Чи міг передати юнак своє чуття, своє раювання в ці хвилини радості від перших зрозумілих слів своєї коханої? (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. раювання — раюва́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. раювання — -я, с., міф., розм. Дія за знач. раювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. раювання — ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення). Словник синонімів української мови
  4. раювання — Раюва́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. раювання — РАЮВА́ННЯ, я, с., міф., розм. Дія за знач. раюва́ти. Може, гадаєте: «..за страшне на землі бідування На небесах він [бог] нам дасть раювання»? (Л. Укр., І, 1951, 464); — Ой гарно! Це ж раювання для вуха й зору, для серця й душі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. раювання — Раюва́ння, -ня с. Жизнь въ раю, райское блаженство. Словник української мови Грінченка