рвачкий
РВАЧКИ́Й, а́, е́, рідко.
Те саме, що рвучки́й.
Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (М. Коцюбинський);
Аврелія молоденька, вродлива дівчина, в голосі і рухах є щось нервове, рвачке (Леся Українка);
– Він, взагалі, не рвачкий до праці (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рвачкий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- рвачкий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що рвучкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рвачкий — Рвачки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рвачкий — РВАЧКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рвучки́й. Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (Коцюб., І, 1955, 31); Аврелія молоденька, вродлива дівчина, в голосі і рухах є щось нервове, рвачке (Л. Укр., III, 1952, 274); — Він, взагалі, не рвачкий до праці (Ле, Міжгір’я, 1953, 464). Словник української мови в 11 томах
- рвачкий — Рвачки́й, -а́, -е́ 1) Легко рвущійся. Рвачкі нитки. Конст. у. 2) О вѣтрѣ: порывистый. Словник української мови Грінченка