1. Словник української мови в 11 томах

рвачкий

РВАЧКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рвучки́й.

Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (Коцюб., І, 1955, 31);

Аврелія молоденька, вродлива дівчина, в голосі і рухах є щось нервове, рвачке (Л. Укр., III, 1952, 274);

— Він, взагалі, не рвачкий до праці (Ле, Міжгір’я, 1953, 464).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рвачкий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  2. рвачкий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що рвучкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рвачкий — РВАЧКИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що рвучки́й. Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (М. Коцюбинський); Аврелія молоденька, вродлива дівчина, в голосі і рухах є щось нервове, рвачке (Леся Українка); – Він, взагалі, не рвачкий до праці (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. рвачкий — Рвачки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рвачкий — Рвачки́й, -а́, -е́ 1) Легко рвущійся. Рвачкі нитки. Конст. у. 2) О вѣтрѣ: порывистый. Словник української мови Грінченка