реальність

РЕА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. реа́льний 1–3, 5.

Все те, що Гловацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало як цілком здійсненні речі, як реальність завтрашнього дня (С. Журахович);

В оповіданнях “На дні” і др. [та ін.], в своїх “Тюремних сонетах” Франко дає нам страшну і захоплюючу по своїй реальності картину “дна” – тюрми (М. Коцюбинський);

Реальність планів.

2. Об'єктивно існуюча дійсність; явища, події, факти, предмети дійсності.

Природа, жива людина, людина-борець, реальність були основою творчості Шевченка, його світогляду (О. Корнійчук);

// зах. Нерухоме майно.

– Нема іншого виходу, лиш подаватися на перенесення [переселення]. Але ж бо матеріальна руїна. Тут продай хату й реальність, а там не купиш (Л. Мартович).

(1) Об'єкти́вна реа́льність (ді́йсність) – зовнішній світ, природа, буття.

Єдина “властивість” матерії, притаманна їй в будь-яких станах – це властивість бути об'єктивною реальністю (з наук. літ.);

Психіка як продукт мозку є суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності (з наук. літ.).

△ (2) Віртуа́льна реа́льність, інформ. – створений комп'ютерними засобами штучний простір, що має ознаки реальності як такої і забезпечує відчуття присутності у світі комп'ютерних систем та ігор.

Прикладом тут можуть стати телереклама, комп'ютерні ігри (віртуальна реальність), зрештою, Інтернет, який у більш технологічно розвинених країнах починає витісняти телебачення (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реальність — Реа́льність: — власність, майно [50] — нерухоме майно [II,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. реальність — реа́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. реальність — Реа́льність. Нерухоме майно. При нових виборах до виділу ввійшли яко сеніор др. Шараневич, заступники єго проф. Поляньский і радник суду Голиньский, а яко члени совіта кандидат нотаріяльний Ром. Бачиньский, радник судовий Теоф. Українська літературна мова на Буковині
  4. реальність — [реиал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. реальність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. реальний 1-3), 5). 2》 Об'єктивно існуюча дійсність; явища, події, факти, предмети дійсності. || діал. Нерухоме майно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. реальність — Дійсність Словник чужослів Павло Штепа
  7. реальність — льність те, що має буття. Розрізняють об’єктивну Р. – матерію в усій сукупності конкретних форм її існування і суб’єктивну Р. – явища свідомості. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. реальність — ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Словник синонімів української мови
  9. реальність — Реа́льність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. реальність — РЕА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. реа́льний 1-3, 5. Все те, що Гловацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало, як цілком здійсненні речі, як реальність завтрашнього дня (Жур., До них іде.. Словник української мови в 11 томах