ревний

РЕ́ВНИЙ, а, е.

1. Дуже ретельний, старанний у чому-небудь.

У ділі ж ми ревні, Лиш тіль грубуваті (П. Усенко);

Отож, мерщій відсіль – Барбос цей з ревних І відданих до смерті сторожів (Л. Первомайський);

// Який відзначається ретельністю, старанністю.

Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (М. Стельмах);

– Материні піклування ревні теж іноді бувають не дуже розумними, – критично говорив дід Живиця (І. Волошин).

2. Дуже щирий, зворушливий.

Пісні були сумні, прості і ревні, аж краяли серце (М. Коцюбинський);

Вона, переборовши на схилі своїх літ численні земні спокуси, цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (О. Гончар).

3. Пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний.

Тоді напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща, лихая і невмолимая (Марко Вовчок);

Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм (М. Коцюбинський);

З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (А. Головко);

Впала [Дзвінка] йому на груди і забилась в ревному плачі (В. Гжицький).

4. розм. Дуже рясний, густий.

Пан Білінський, скулившися і притуливши лице до лавки, плакав ревними сльозами (І. Франко);

Стояла осінь. Що може бути кращого за цю пору в Карпатах, як ще тумани не позатягували гори, як ще не пустилися ревні дощі, як ще тепло, сухо, а в садах і на нивах вродило!.. (А. Турчинська).

5. рідко. Те саме, що ревни́вий 1, 2.

І з-під вій зирнуть вони [очі] Мені лагідно – І на серці ревному Стане радісно (М. Старицький);

З лікарні з'являється Уляна, .. кидає ревний погляд на Макогона, який захоплений розмовою з Людою (С. Голованівський);

Юрій до найменших дрібниць оглянув машину. Він перевірив усе ревним хазяйським оком (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

ревний

Значення в інших словниках