ревний
РЕ́ВНИЙ, а, е.
1. Дуже ретельний, старанний у чому-небудь.
В Москву тебе послав рідний колгосп, як доброго та ревного хлібороба (Цюпа, Три явори, 1958, 104);
У ділі ж ми ревні, Лиш тіль грубуваті (Ус., Листя.., 1956, 170);
Отож, мерщій відсіль — Барбос цей з ревних І відданих до смерті сторожів (Перв., II, 1958, 89);
// Який відзначається ретельністю, старанністю.
Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Стельмах, І, 1962, 15);
— Материні піклування ревні теж іноді бувають не дуже розумними, — критично говорив дід Живиця (Вол., Дні.., 1958, 122).
2. Дуже щирий, зворушливий.
Пісні були сумні, прості і ревні, аж краяли серце (Коцюб., II, 1955, 315);
Вона, переборовши на схилі своїх літ численні земні спокуси, цілком віддалася нині ревній каятьбі і молитвам (Гончар, Таврія, 1952, 131).
3. Пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний.
Тоді напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща, лихая і невмолимая (Вовчок, VI, 1956, 252);
Софта зітхнув. У зітханні тому почувся ревний жаль за могутнім колись краєм (Коцюб., І, 1955, 293);
З хати невиразно чути було ревне тужіння, наче по мертвому (Головко, II, 1957, 319);
Впала [Дзвінка] йому на груди і забилась в ревному плачі (Гжицький, Опришки, 1962, 239).
4. розм. Дуже рясний, густий.
Пан Білінський, скулившися і притуливши лице до лавки, плакав ревними сльозами (Фр., IV, 1950, 237);
Стояла осінь. Що може бути кращого за цю пору в Карпатах, як ще тумани не позатягували гори, як ще не пустилися ревні дощі, як ще тепло, сухо, а в садах і на нивах вродило!.. (Турч., Зорі.., 1950, 61).
5. рідко. Те саме, що ревни́вий 1, 2.
І з-під вій зирнуть вони [очі] Мені лагідно — І на серці ревному Стане радісно (Стар., Поет. тв., 1958, 133);
З лікарні з’являється Уляна,.. кидає ревний погляд на Макогона, який захоплений розмовою з Людою (Голов., Драми, 1958, 200);
Юрій до найменших дрібниць оглянув машину. Він перевірив усе ревним хазяйським оком (Собко, Зоряні крила, 1950, 18).
Значення в інших словниках
- ревний — ре́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- ревний — Запопадливий, дуже старанний <�ретельний>, дбайливий; (- пісню) зворушливий; (- тугу) болісний; (- сльози) гіркий; (погляд) ревнивий. Словник синонімів Караванського
- ревний — -а, -е. 1》 Дуже ретельний, старанний у чому-небудь. || Який відзначається ретельністю, старанністю. 2》 Дуже щирий, зворушливий. 3》 Пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний. 4》 розм. Дуже рясний, густий. 5》 рідко. Те саме, що ревнивий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ревний — 1. ретельний, пильний, запопадливий, завзятий, падковитий, пазовитий, щирий, див. ретивий, старанний 2. це жалісний Словник чужослів Павло Штепа
- ревний — РЕ́ВНИЙ, а, е. 1. Дуже ретельний, старанний у чому-небудь. У ділі ж ми ревні, Лиш тіль грубуваті (П. Усенко); Отож, мерщій відсіль – Барбос цей з ревних І відданих до смерті сторожів (Л. Первомайський); // Який відзначається ретельністю, старанністю. Словник української мови у 20 томах
- ревний — ре́вний 1. щирий, відданий (ст): О! Він дуже ревний греко-католик. Не такий, знаєте, що, як тривога, то до Бога, а такий-то побожний! Серед чоловіків – то рідкість (Авторка) 2. ретельний, старанний (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ревний — ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙ фольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Словник синонімів української мови
- ревний — Ре́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ревний — Ревний, -а, -е 1) Горькій, горестный. МВ. (О. 1852. III. 66). Ревні сльози. ЗОЮР. II. 296. Плачем ревним я заплакав. К. Псал. 36. 2) Искренній, задушевный, трогательный. Вислухай, Боже, ревну молитву. К. Псал. 138. Словник української мови Грінченка