1. Словник української мови в 11 томах

ревнитель

РЕВНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Щирий, завзятий прихильник кого-, чого-небудь.

Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (Довж., І, 1958, 43);

Порівняно рідко поет [Т. Шевченко] вдається до згрубілих слів. Як правило, він їх використовує в описах свого нужденного солдатського життя та в згадках про ревнителів існуючого ладу (Мовозн., XVII, 1962, 74);

Ревнителі класичних традицій у живопису з презирством поставились до картин Федотова, як написаних у народному дусі (Іст. СРСР, II, 1957, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревнитель — ревни́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ревнитель — -я, ч., книжн. Щирий, завзятий прихильник кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ревнитель — РЕВНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн. Щирий, завзятий прихильник кого-, чого-небудь. Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (О. Довженко); Порівняно рідко поет [Т. Шевченко] вдається до згрубілих слів. Словник української мови у 20 томах
  4. ревнитель — ПРИХИ́ЛЬНИК (той, хто підтримує, захищає, схвалює кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці), ПРИБІ́ЧНИК рідше, ПРИХИ́ЛЕЦЬ заст.; ПОБО́РНИК, РЕВНИ́ТЕЛЬ книжн., ЛИ́ЦАР уроч., поет., ПАЛАДИ́Н уроч., поет., ОБО́ЖНЮВАЧ розм. Словник синонімів української мови