1. Словник української мови у 20 томах

ревучий

РЕВУ́ЧИЙ, а, е.

Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.).

Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина – і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Ю. Збанацький);

Реве та стогне широкий і ревучий Дніпро внизу (Л. Первомайський);

День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревучий — реву́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ревучий — -а, -е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ревучий — Реву́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ревучий — РЕВУ́ЧИЙ, а, е. Який створює, видає рев, ревіння (у 1 знач.). Тепер Сеспель опинився в перших рядах, йому здавалось, що хвилина — і він ось-ось залишиться віч-на-віч з отим розлюченим ревучим страховиськом [бугаєм] (Збан. Словник української мови в 11 томах
  5. ревучий — Ревучий, -а, -е Ревучій. По колізеї ревучим громом пронеслась і стихла буря. Шевч. 614. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні, було чути, як реве ревучий. Шевч. 666. Словник української мови Грінченка